Щитовидна залоза збільшена - причини і наслідки

Відео: Захворювання щитовидної залози у дітей. Симтоми, Ознаки та Методи лікування

Патологія щитовидної залози призводить до порушення всіх видів обміну в організмі: білкового, вуглеводного, жірового- порушується розвиток нервової системи, відбуваються збої в роботі серця. Одним з найбільш поширених ознак даних станів є збільшення щитовидної залози.

Що це таке і чому відбувається

Збільшення щитовидної залози по-іншому ще називається зобом і є симптомом важких захворювань залози різного походження. Термін «зоб» в даному випадку вживається тому, що при такому стані вона стає видимою неозброєним оком: на шиї у людини з`являється опукле освіту, подібна за зовнішнім виглядом з зобом у птахів.

Існує кілька основних причин, три синдрому, які можуть призводити до збільшення щитовидної залози:

• Гіпотиреоз - щитовидка збільшується внаслідок нестачі в їжі і воді йоду. У такому випадку, щоб відшкодувати недолік гормонів в крові, орган починає посилено працювати і збільшуватися в розмірах.
• Гіпертиреоз - збільшення відбувається через порушення в самій залозі або в «вищестоящих» органах (гіпофіз, гіпоталамус). Прикладом даної патології є дифузний токсичний зоб (або базедова хвороба) - Важке аутоімунне захворювання, - а також різні пухлинні утворення як самої залози, так і інших органів (гіпофіза і гіпоталамуса).
• Еутіероз - щитовидна залоза збільшена, але концентрація гормонів в крові не змінена. Даний стан є своєрідним «фундаментом», на основі якого можуть розвинутися важкі захворювання залози.

Всі три синдрому мають різну етіологію, тобто причину розвитку, симптоми і наслідки для організму. Однак усіх їх об`єднує стійке збільшення щитовидної залози, зоб, який за відсутності лікування може порушувати діяльність органів шиї і приводити до її деформації.

Коли з`являється привід для занепокоєння

На початковому етапі збільшена форма щитовидної залози проявляється неприємними відчуттями в шиї: їжа проковтується з працею, при цьому можливі невеликі хворобливі відчуття. Шарфи, одяг з високим горлом починають приносити сильний дискомфорт: створюється враження, ніби щось душить і не дає дихати вільно.

Надалі, якщо не звертати на дані ознаки уваги, орган здатний розростися до істотних розмірів, що стане помітно не тільки вам, а й оточуючим.

Спеціально для того, щоб точніше визначити, наскільки щитовидна залоза збільшена, були створені кілька класифікацій з даного питання.

Одна з них запропонована Всесвітньою Організацією Охорони Здоров`я (ВООЗ) в 1994 році, проте вона малоинформативна, так як виділяє всього 3 ступеня збільшення щитовидної залози і не зачіпає подробиці даного процесу:

• збільшення щитовидної залози 0 ступеня: зоб відсутній;
• збільшення щитовидної залози 1 ступеня: зоб пальпується, але не помітний при нормальному положенні тіла;
• збільшення щитовидної залози 2 ступеня: зоб не тільки пальпується, але і видно на око.

Інша класифікація, створена професором О.В. Ніколаєвим в 1955 році, виділяє п`ять ступенів даної патології:

• При першого ступеня орган зовні не змінений. Однак при ковтанні можна помітити перешийок - невелику ділянку, що з`єднує його частки. На дотик ніякі зміни не виявляються.
• Друга ступінь характеризується тим, що при ковтанні стають помітні частки органу, які крім того добре пальпуються. Однак контури шиї поки не змінені.
• При третього ступеня щитовидка добре видима, шия стає помітно потовщеною.
• При четвертого ступеня щитовидка дуже сильно збільшена, розміри шиї продовжують збільшуватися. Крім того в даний період на шкірі шиї може вимальовуватися контур її часткою.
• П`ята ступінь характеризується тим, що щитовидка стає дуже великих розмірів, здавлює органи шиї (трахею, стравохід), порушує процеси жування і ковтання. З`являються головний біль, сонливість через тиск збільшеної залози на поруч розташовані артерії, що живлять головний мозок. У деяких випадках у людини може змінитися голос внаслідок ураження голосових зв`язок.

Що скаже лікар

Так як збільшення щитовидної залози служить явною ознакою патології самого органу, то при найменшій підозрі на даний процес дуже важливо негайно звернутися до лікаря-ендокринолога. Саме він проведе необхідне дослідження і визначить причину зоба.
Одним з найважливіших методів діагностики цієї патології є пальпація. Дану процедуру проводить лікар, при цьому пацієнт може перебувати в положенні сидячи або стоячи, все залежить від особливостей будови шиї. Спочатку фахівець здійснює поверхневу пальпацію з метою визначення загальних розмірів залози, характер збільшення (вузлуватий або дифузний) і особливості поверхні (горбиста або гладка). Для цього він однією рукою закріплює потилицю, іншою - проводить ковзаючим рухом зверху вниз по передній поверхні шиї.

Після цього лікар приступає до глибокої пальпації: великі пальці розташовуються на долях щитовидки або перешийка, а решта охоплюють шию. В даному випадку визначається консистенція органу (щільна або м`яка), хворобливість (в нормі вона безболісна), пульсація (в нормі відсутній), рухливість або спаяність з органом. Остання ознака особливо важливий при підозрі на онкологію, так як злоякісна пухлина проростає капсулу щитовидної залози і ускладнює її рухливість.

У нормі щитовидка м`якої консистенції, гладка, без вузлів, які не спаяніем з прилеглими тканинами, не болюча і не збільшена.

Самодиагностика: а чи варто?

Самостійна пальпація на перший погляд зовсім не важко: можна стояти біля дзеркала і обома руками здійснити всі необхідні заходи.

Однак все не так просто. Справа в тому, що в області шиї знаходиться багато життєво важливих утворень: судинно-нервових пучків, синусів і інших елементів. Сильне натискання їх або роздратування може привести до втрати свідомості і навіть зупинки серця.

Тому в даному випадку самодиагностика неприпустима: краще довірити пальпацію щитовидної залози кваліфікованого фахівця.

Що робити, якщо

Для того щоб привести щитовидну залозу в нормальний функціональний стан, необхідно перш за все ліквідувати вихідне, причинне захворювання, яке стало причиною збільшення органу.

Для цього лікарем будуть призначені всі необхідні дослідження: біохімічний аналіз крові на гормони і антитіла, УЗД і комп`ютерна томографія. Тільки після цього фахівець поставить діагноз і почне терапію. При правильному і своєчасному лікуванні можливе зменшення органу до нормальних розмірів в природних умовах.
Однак, в разі раку або аденоми, а так само при неефективності консервативного лікування доводиться вдаватися до хірургічних методів: видалення частини або всього органу.

Щитовидна залоза - одна з найважливіших складових нашого організму. Несвоєчасне лікування її патологій може призводити до тяжких і небезпечних для життя наслідків. Збільшення щитовидної залози - найбільш ранній і видимий неозброєним оком ознака будь-яких неполадок в її роботі. Головне - бути уважним до свого організму і сигналами, які він нам подає.