При яких захворюваннях диоксидин закопується в вухо?

При інфекційних патологіях органів слуху часто використовуються сильні протимікробні препарати. Наприклад, диоксидин в вухо закапують тоді, коли інші антибіотики не допомагають. Завдяки своїм складом лікарський препарат надає широке бактерицидну і бактеріостатичну дію, вбиваючи такі види мікробів: стрептококи, стафілококи, збудники дизентерії та сальмонельозу, синьогнійна або кишкова паличка.

При цьому сильна токсичність препарату може мати негативний вплив і на організм людини. У випадках коли з інфекцією не може впоратися жодна медикаментозний засіб нового покоління, він незамінний. Не можна плутати препарати на основі диоксидина і діоксин. Друге - це смертельна отрута, який, накопичуючись в клітинах рослин, тварин і людини, здатний викликати порушення імунної системи, гормональні розлади і ракові захворювання.

Використання препарату для лікування вушних захворювань

Отит - це найбільш часто зустрічається патологія вух, викликана запальним процесом. складність в лікуванні отиту пояснюється будовою вуха, при якому інфекція знаходиться в закритому просторі і доступ до неї утруднений.

Так, вуха людини є 3 камери: зовнішню, середню і внутрішню. Середня камера з одного боку обмежується барабанною перетинкою, а з іншого - проходом від равлики. Євстахієву труба, що з`єднує середнє вухо з носовою порожниною, в деяких випадках зумовлює появу отиту як ускладнення риніту. У більшості випадків запальний процес протікає в середній камері.

Симптоми отиту досить характерні: слизова вушної камери набрякає, починається біль, може виникнути закладеність. В цей час і слід використовувати судинозвужувальні препарати і антибіотик. Препарат на основі диоксидина використовується в сучасній медичній практиці понад 30 років, але внаслідок його особливостей не рекомендується застосовувати ліки без призначення лікаря. Тільки лікар може визначити, які медикаменти необхідно використовувати при отиті.

Як правило, лікування даної патології має носити комплексний характер, але, якщо використання диоксидина несе позитивний результат, інші краплі і препарати можуть не використовуватися. Незважаючи на те що до лікарського засобу додається інструкція, в якій вказані дози, рекомендовані до використання, необхідно дотримуватися дозування, призначену лікарем. Нерідкі випадки, коли педіатри призначають краплі лікарського засобу в ніс або вуха дітям грудного віку, хоча в інструкції написано про протипоказання дітям до 18 років.

Як капати лікарський засіб?

Диоксидин - це препарат, який випускається тільки в ампулах. Він має вигляд рідини жовтуватого кольору, яка повинна бути прозорою і не містити різного роду включень. Якщо в розчині сформувався кристал солі, ампулу необхідно прогріти. Після того як сіль розчиниться, диоксидином можна користуватися.

При застосуванні лікарського засобу для закапування у вуха потрібно діяти в наступному порядку:

• за допомогою ватної палички вушна раковина очищається від сірки і можливого гною;
• препарат розбавляється гіпертонічним розчином до концентрації в 0,1-0,2% (при використанні ампул з концентрацією 0,5% на 1 частина ліки додаються 5 частин розчину);
• суміш закопується дітям по 1-2, а дорослим - по 3-4 краплі.

Максимальний термін лікування може становити 1 тиждень, але зазвичай позитивний ефект настає вже після 4 днів використання препарату диоксидина.

Подібний алгоритм дій слід використовувати і при закапуванні ліки не в вуха, а в носові ходи. Під час проведення процедури голова повинна бути закинута, що дозволить рідини проникнути глибоко в дихальні шляхи. Краплі в ніс з диоксидина рекомендується використовувати при гнійному риніті або гаймориті.

Інгаляції на основі диоксидина

Диоксидин для інгаляцій використовується для лікування тривалого кашлю (зазвичай у дітей). Як допоміжний засіб повинен використовуватися небулайзер, в який і завантажується лікарський препарат.

Процедури дозволяють зняти запальний процес в пазухах носа і дихальних шляхах, вбиваючи шкідливі мікроорганізми в бронхах і глотці. За допомогою даних процедур можна вилікувати довгостроково поточні бронхіти, зняти закладеність носа, усунути кашель, виділення гною.

У зв`язку з високою токсичністю ліки застосовувати диоксидин в інгаляціях можна лише за призначенням лікаря. Як правило, чистим диоксидином для проведення інгаляцій користуватися не можна: його розводять в гіпертонічному розчині в пропорції 1: 2. Процедура проводиться 2 рази протягом 24 годин по 3-4 хвилини.

Відгуки пацієнтів, яким був призначений даний препарат в будь-який з вищеописаних форм, досить суперечливі. Ефективність ліків не викликає нарікань, але частота проявів побічних ефектів занадто висока і при закапуванні крапель у ніс, і при проведенні інгаляцій. Тим часом лікарський засіб не чинить токсичного впливу на слуховий нерв, тому даний антибіотик можна без побоювання використовувати у вигляді крапель у вуха.

Так як між вухами і носом існує зв`язок, фахівці рекомендують закапувати препарат одночасно і в носові, і в вушні проходи.