Лідокаїн: інструкція із застосування

Ефективним засобом для місцевого знеболювання є Лідокаїн. У порівнянні з іншими препаратами (Новокаїн, прилокаїн) володіє інтенсивним дією і тривалим знеболюючим ефектом.

зміст:

Лідокаїн: характеристика і дозування
Лідокаїн гель: показання та протипоказання
Побічні ефекти лідокаїну
Взаємодія з іншими лікарськими препаратами

Лідокаїн: характеристика і дозування

Лідокаїн є антіарітміческісм засобом, місцевим анестетиком. При місцевому застосуванні сприяє розширенню судин і не надає подразнюючої ефекту.

Після нанесення на шкіру ефект розвивається через пару хвилин і зберігається протягом 15-20 хвилин. Засіб використовується для всіх видів місцевої анестезії (термінальна, інфільтраційна, провідникова).

Випускається Лідокаїн у вигляді розчину для уколів 1, 2, 10%, аерозолю, гелю 5%, спрея 10%, очних крапель 2 і 4%.

Для кожної людини дозування встановлюється індивідуально, виходячи зі свідчень і лікарської форми.

У разі аритмії вводять внутрішньовенно струменево 50 100 мг, а потім крапельно 1 - 4 мг. На кожен кілограм тіла внутрішньом`язово вводять по 4,3 мг. Повторити при необхідності через 1-1,5 години. Протягом години найвища доза для дорослих становить 400 мг. Протягом доби доза не повинна перевищувати 2000 мг.

Дітям ліки вводять струминно 1 мг на один кілограм тіла. Через пару годин при необхідності повторити процедуру. Доза для дітей в добу становить не більше 4 мг.

З метою поверхневого знеболювання в стоматології застосовують аерозоль або гель. На ватний диск наносять засіб і змащують потрібне місце. Для дорослих необхідна доза: 20 мг, протягом доби вона не повинна перевищувати 200 мг, для дітей рекомендований прийом до 3 мг.

Щоб зняти зубний камінь гель слід втирати в край ясен і шийки зубів близько 2-3 хвилин. Потім проводяться такі процедури.

Гель Лідокаїн може застосовуватися після видалення зубного каменю як лікувальний компрес.

Зовнішнє застосування Лідокаїну здійснюється наступним чином: засіб наноситься на шкірний покрив кілька разів на день. Оптимально використовувати 3-4 рази.

Крім цього, при введенні інструменту в слизову оболонку стравоходу або гортані його попередньо змащують 2% гелем. У ротову порожнину гель може наноситися спеціальною медичною паличкою. При слабкій анестезії процедуру слід повторити через пару хвилин.

При дослідженні в урологічній практиці жінкам змащують 2% гелем слизову уретри, а чоловікам перед введенням катетера в сечівник необхідно нанести 100 мг гелю. Дозування для жінок підбирається індивідуально з урахуванням будови уретри.

Для зменшення больового відчуття при запаленні сечового міхура хворим рекомендується вводити 1 дозу гелю разом з іншими лікарськими препаратами один раз на добу протягом 5 днів.

Проводячи дослідження сечового міхура ендоскопічним методом, щоб наповнити і розширити уретру використовують 30 мл Лідокаїн гелю. Ця доза використовується в два прийоми з невеликим інтервалом, при цьому відділ сечівника перетискають на невеликий проміжок часу.

Варто дотримуватися граничної обережності при лікуванні особам, які водять автомобіль, а також займаються іншими видами діяльності, які вимагають підвищення концентрації уваги і швидкої реакції.

Лідокаїн гель: показання та протипоказання

Лікарський препарат використовується для термінальної анестезії: при введенні інструменту через ніс, рот або анальний отвір.

У стоматологічних цілях доцільно використовувати в наступних випадках:

Знеболити в області уколу
При видаленні молочних зубів
При усуненні зубних каменів і ін.

Застосування в оториноларингологічній практиці: при операції на носовій перегородці, здійсненні електрокоагуляції та ін.

Використання лідокаїну в гінекології:

Обробка післяопераційних швів
При видаленні шва
Операція на шийці матки та ін.

У кардіологічних цілях Лідокаїн застосовується у важких випадках:

шлуночкова екстрасистолія
тахіаритмія
Гострий інфаркт міокарда
фібриляція шлуночків
післяопераційний період

Лікарський препарат сприяє усуненню нудоти і глоткового рефлексу.

Лідокаїн використовується як знеболюючий засіб при різних опіках, укусах комах, зверей- при контактному дерматиті, ранах, царапінах- при поверхневій анестезії шкірних ділянок при хірургічних втручаннях.

Вагітним і годуючим жінкам використовувати препарат необхідно тільки під суворим контролем лікаря.

Дослідження на тваринах не виявили негативного впливу на плід, експеримент на вагітних жінках не проводилося.

Протипоказання до застосування лікарського засобу Лідокаїн:

Підвищена чутливість до препарату
Кровотечі при геморої
Інфекція в області застосування
Пошкодження слизової оболонки і шкірного покриву
гострі захворювання
Хворі з ослабленою імунною системою
Важкі захворювання печінки
міастенія
Синдром слабкості синусового кута
Порушення синусового ритму (брадикардія)
артеріальна гіпотензія
Серцева недостатність

Чи не вводиться препарат хворим епілептиформними судомами, які викликані даними лікарським засобом.

Використовувати препарат дітям молодшого віку (до 12 років), літнім людям, у період вагітності і лактації не рекомендується.

Побічні ефекти лідокаїну

Основні побічні дії при використанні місцевого антисептика - алергічні реакції (висип, свербіж дерматит і ін). Після місцевого нанесення можливе виникнення уретриту.

Крім цього побічні дії можуть розвивати з боку центральної нервової системи, серцево-судинної системи, травної системи.

З боку різних систем організму може виникнути:

Головний біль
запаморочення
Втрата свідомості
оніміння
озноб
порушення
нудота
блювота
Порушення зору і слуху
Параліч ніг і дихальних м`язів
мимовільна дефекація
Оніміння мови в стоматології
Підвищення або зниження артеріального тиску
тахікардія
Біль у грудній клітці

Крім цього, при передозуванні виникають інші побічні дії: мимовільне сечовипускання, стійка анестезія, підвищення в крові метгемоглобіну, пригнічення дихання, гіпотермія, зниження чутливості губ і язика та ін.

Якщо у хворого спостерігаються перші ознаки інтоксикації, то введення препарату припиняють і переводять хворого в горизонтальне положення.

Пацієнту проводять інгаляцію. При судомах хворому внутрішньовенно призначають Діазепам з дозою 10 мг, при брадикардії - Атропін, Норелінефрін або Фенілефрин.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами

При одночасному використанні циметидину і пропранолол з Лідокаїном, перші сприяють зниженню печінкового кліренсу (поглотительно-видільна функція печінки). Крім цього, лікарські препарати збільшують ризик виникнення токсичних ефектів: стан оглушення, сонливості, слабості- відчуття оніміння, поколювання, повзання мурашок і ін.

Вживання препаратів, які справляють гнітюче вплив на центральну нервову систему (барбітурати), протиепілептичні (Фенітоїн) і протитуберкульозні (рифампіцин) лікарські засоби значно знижують ефективність лідокаїну. У цьому випадку буде потрібно збільшення дози.

Такі препарати, як Аймалін, Верапамил, Хінідин, Аміодарон, сприяють підвищенню негативною скоротливості міокарда.

Ризик розвитку брадикардії підвищується при спільному вживанні бета-аденоблокаторов. Антиаритмічний препарат Прокаїнамід збільшує ризик розвитку порушення і галюцинацій з боку центральної нервової системи.

При вживанні з Лідокаїном седативних і снодійних препаратів, другі пригнічують нервову систему.

Ведення Лідокаїну не рекомендується при спільному вживанні інгібіторів МАО.

Застосування Поліміксину разом з Лідокаїном сприяють пригнічення нервово-м`язової передачі, з цієї причини слід спостерігати за диханням хворого.