Особливості перебігу та лікування чоловічого уреаплазмоза

Існує велика група специфічних патологій, вражаючих сечостатеву і репродуктивну систему. Одним з поширених сьогодні захворювань, що відносяться до подібної групи, є уреаплазмоз. Збудниками інфекційного процесу виступають умовно-патогенні мікроорганізми, які можуть виявитися у здорової людини.

Уреаплазма у чоловіків аж до кінця ХХ століття ставилася до патологічних станів, що передаються статевим шляхом, але сьогодні вона відноситься до сечостатевих патологій. Умовно-патогенні уреаплазми в нормі можуть виявитися у будь-якого здорового людини, але під впливом певних факторів вони стають джерелом інфекції.

У чоловіків подібна патологія зустрічається значно рідше, ніж у жіночої половини, хоча до виключних хвороб все ж не відноситься. Жінки зазвичай є прихованими носіями даної патології. Але чоловіки відрізняються меншою стійкістю до захворювання, тому як, якщо чоловік вступив в статевий зв`язок із зараженою жінкою, то ймовірність його інфікування складе більше 70%. Тоді тільки половина жінок заражається від інфікованого партнера. Для подібної патології частіше характерно приховане розвиток, що приводить до хронізації патологічного процесу. Інфекцію на початкових стадіях розвитку виявити досить складного, тому чоловік часто, сам того не відаючи, стає рознощиком хвороби і вражає своїх статевих партнерок.

Механізм розвитку патології

Урогенітальний уреаплазмоз - саме таке захворювання викликає уреаплазма у чоловіків. Відмінною рисою даного мікроорганізму є внутрішньоклітинний паразитизм, тому антибактеріальні препарати часто виявляються безсилими. Лише в гострій формі патології є можливість її лікувати.

Чоловік може заразитися уреаплазмозом декількома шляхами:

Від матері під час пологів. У подібній ситуації мікроорганізми перебувають у стані інкубації, яке може тривати довгі роки, поки не з`явиться провокуючий фактор;
В процесі статевої близькості із зараженим партнером або носієм інфекції. Подібне часто трапляється при безладної сексуального життя. В даному випадку мається статевий шлях передачі захворювання;
Досить рідко, але все ж має місце і побутовий шлях передачі, коли зараження відбувається при спільному використанні предметів індивідуальної гігієни.

провокуючі фактори

Запустити механізм розвитку уреаплазми можуть такі чинники:

Інфекційні захворювання, викликані хламідіями, гонококами, мікоплазмами, вірусами імунодефіциту, папіломи, герпесу та ін .;
Пригнічення імунної захисту сечостатевої системи;
Часті стреси, які сприяють зниженню імунітету;
Часте захворювання простудними, респіраторними інфекціями, внаслідок чого імунні бар`єри слабшають;
Ослаблення організму курсами хіміотерапії, радіооблученія, після оперативного втручання або банального переохолодження;
Тривалий і безконтрольний прийом антибіотичних, гормональних препаратів сприяє розвитку дисбактеріозу, який характеризується порушенням балансу органічної мікрофлори і провокує активність уреаплазми;
Шкідливі звички, часті стреси і психоемоційні перевантаження теж сприяють зниженню імунітету.

Якщо інфекційно-запальний процес не почати лікувати вчасно, то можливий розвиток безлічі ускладнень, з якими згодом впоратися буде набагато важче. Тому найменші підозри на розвиток патології має стати приводом для лікарської консультації.

Ускладнення і наслідки уреаплазмоза

Відсутність терапевтичних призначень призводить до активного і безладного розмноженню патогенних мікроорганізмів. Подібний фактор часто стає пусковим для розвитку інфекційно-запальних станів на кшталт:

уретриту;
епідидиміту;
Погіршення якісних характеристик сперми, що призводять до репродуктивних проблем, аж до безпліддя.

Причини репродуктивних проблем пояснюються впливом мікроорганізмів на сперматозоїди. В цілому під впливом уреаплазми в спермі відбувається скорочення загального числа сперміїв і згущення насінної рідини, яке призводить до уповільнення сперматозоїдів. В результаті розвивається олигоспермия і астенозооспермия. Тому коли сімейна пара довго не може завести дитину, а явні причини подібної невдачі відсутні, то фахівці розглядають уреаплазми в якості причини чоловічого безпліддя.

симптоматика

Клінічні прояви уреаплазми виникають через деякий час після зараження. Інкубація інфекційного збудника може тривати від 4 днів до 2 тижнів. Після чого у пацієнта з`являються такі ознаки:

Специфічні прозорі виділення з сечовипускального каналу. Якщо на стінках уретри утворюються ерозивні освіти, то в виділеннях можлива поява кров`янистих домішок;
Розвиток запальних процесів в уретрі - уретриту, який супроводжується рясними виділеннями, болючим сечовипусканням, дискомфортом в паху,
Сечовипускання викликає хворобливі відчуття, нестерпний різь і ін .;
З`являється стійка гіпертермія;
Запалення може перейти і на яєчкові придатки, тоді у пацієнта з`являється хворобливість тестикул і розвивається епідидиміт;
Якщо запалення поширюється на передміхурову залозу, то виникає простатическая симптоматика начебто почастішання сечовивідних позовів, труднощі і хворобливості при сечовипусканні;
Іноді запалення може поширитися і на суглобові тканини, тоді уреаплазмоз ускладнюється артритом, який супроводжується болем у суглобах, почервонінням, місцевої гіпертермією.

тактика лікування

В цілому основними завданнями терапевтичного процесу є:

Використання антибіотичних препаратів, здатних знищити патогенні мікроорганізми;
Позбавлення від мочезастоев;
Застосування урологічних антисептичних засобів для підвищення і стійкості терапевтичного результату;
Обов`язкове лікування всіх статевих партнерів пацієнта, оскільки при наступних статевих контактах може статися повторне інфікування.

Правильний вибір антибіотика гарантує швидке знищення патогенних мікроорганізмів. При уреаплазмозі зазвичай призначаються антибіотичні препарати тетрациклінової, макролідний, фторхінолонової групи. Іноді уреаплазми виявляються надстійкими до певних антибіотиків, тоді проводиться антибіотикограмою на визначення збудника і його стійкості до різних груп препаратів.

Найчастіше застосовуються препарати:

доксициклін;
азитроміцин;
еритроміцин;
левофлоксацин;
Офлоксацин.

У процесі лікування необхідно виключити статеві контакти. Крім антибіотиків показаний прийом протигрибкових препаратів, сорбентів, імуностимуляторів та вітамінів. Не завадить дотримання нехитрої дієти з відмовою від алкоголю, гострих і пряних спецій, смажених і жирних страв. Тривалість загального лікування зазвичай не перевищує 3 тижнів, з яких на антибіотикотерапію доводиться не більше 10 діб.

Після терапії антибіотиків рекомендується прийом підтримуючих кишкову мікрофлору препаратів на зразок біфіформом або Лінекс. Для підвищення імунітету призначаються вітаміни: Алфавіт, Вітрум, Компливит тощо.

Особливості лікування хронічної уреаплазми

Якщо після проведеної терапії через кілька місяців знову виникає симптоматика уреаплазми, то є підстави для підозри на хронічний уреаплазмоз. Повторне лікування зазвичай грунтується на антибіотичних препаратах тетрациклінового ряду. У разі з бездіяльності показаний прийом макролідних засобів на кшталт Азитроміцину. Тривалість лікування не перевищує 5-денного терміну, якого зазвичай досить для повного одужання пацієнта. Остаточне одужання настає, коли аналізи не виявляють наявність патогенних збудників.

профілактика

Основним методом профілактики є виключення випадкових сексуальних контактів, при виникненні подібного факту рекомендується обов`язково використовувати бар`єрну контрацепцію. А найкраще, якщо у чоловіка буде тільки одна партнерка. Якщо у партнерки був виявлений уреаплазмоз, то чоловікові необхідно теж пройти ретельне обстеження, щоб уникнути можливих ускладнень.

Увага! Чіткість у сексуальних зв`язках - найкраща профілактика уреаплазмоза і інших сечостатевих інфекцій.

При необхідності термінових профілактичних заходів вдаються до уретральному введенню антисептичних розчинів на зразок Хлоргексидина або мірамістину. Ці препарати необхідно ввести в сечівник відразу після незахищеного сексуального контакту. Але зловживати такими засобами не можна, тому як можливий розвиток опіку в уретрі або розвиток алергічного запалення в сечівнику. Крім того, уникнути безлічі хвороб допоможе міцна імунна захист.