Це можливо! Лікуємо реактивний артрит у дорослих і дітей народною медициною

Реактивний артрит - це запальне захворювання суглобів негнійного характеру, яке розвивається як наслідок перенесених сечових і кишкових інфекцій.

опис

Ця хвороба ніяк не пов`язується з поширенням і попаданням інфекції в сам суглоб, тому фахівці припускають, що роль тут відіграє імунна система, яка «плутає» антигени мікроорганізмів і суглобів, так як вони дуже схожі. Виходить, що захист організму атакує не тільки шкідливий мікроб, а й суглоб, в якому і починається запальний процес після нападу імунних клітин.

Як показала практика, дане захворювання вражає зазвичай молодих людей у віці від 20 років і вже зрілих чоловіків, яким є 40. У останніх дуже часто розвитку хвороби передують перенесені статеві інфекції, а кишкові інфекції можуть сприяти розвитку реактивного артриту у людей обох статей і різного віку. На сьогоднішній день ця хвороба серед інших ревматичних недуг є найпоширенішою.

причини розвитку

У 80% випадків реактивний артрит у дітей розвивається через хламідійної інфекції, яка здатна вражати і дорослих. Як правило, зараження відбувається після контакту з носіями цієї інфекції. Передаватися може повітряно-пиловим, повітряно-крапельним, статевим і контактно-побутовим шляхом. Іноді людина може захворіти після отриманих укусів і подряпин від кішок і собак, які теж мають властивість заражатися.

Другою причиною розвитку недуги вважаються кишкові мікроорганізми, серед яких найбільш «відзначилися» сальмонели, кампілобактерії, иерсинии і шигели. При перших симптомах хвороби необхідно відразу ж звертатися до лікаря, тому що наслідки можуть бути самими непередбачуваними.

симптоми хвороби

Реактивний артрит має різні симптоми. Першими ознаками можуть стати 15-денні кишкові розлади, ГРЗ та захворювання, які в початковій стадії розвитку дуже схожі з циститом. У клінічній практиці симптоми захворювання умовно ділять на три групи:

• розвиток запалень в сечостатевої області;
• виникнення больових відчуттів в суглобах, які супроводжуються їх припухлістю, почервонінням і обмеженою активністю;
• розвиток кон`юнктивіту (запалення очей і їх слизових оболонок).

Найчастіше початкові запалення відбуваються в одному суглобі, а потім поступово починають страждати і інші. Крім болю в зчленуваннях кісток у хворого спостерігається слабкість, підвищена температура тіла і загальне нездужання.

У великих суглобах нижніх кінцівок і в суглобах пальців стопи з`являються поліартрити і асиметричні олігоартріти. Якщо перебіг хвороби проходить гостро, то може виникнути характерна біль в спині і ентезопатія (запалення тих місць, де сухожилля кріпляться до кісток). При захворюванні на слизових оболонках рота, статевого члена і мигдалин можуть виступити невеликі і практично безболісні виразки. Що стосується шкіри, то везикули можуть з`явитися па підошвах стоп, на долонях і навколо нігтів. Якщо такі виразки з`являються на тілі, то необхідно негайно йти до лікаря, щоб захворювання з незначного не встигло перерости в мультисистемні.

Нерідко для реактивних артритів характерний розвиток уретриту, який дає про себе знати через 7-14 днів після статевого акту із зараженим людиною. У чоловіків уретрит протікає менш болісно, ніж у жінок, але є випадки, коли таке захворювання і зовсім протікає безсимптомно, тому для його виявлення потрібне спеціальне обстеження.

До всього іншого майже у 10% хворих спостерігається ураження серця, яке характерно для затяжних реактивних артритів. Характер ураження полягає в серйозному порушенні АВ-провідності, аж до її повної блокади, що призводить до розвитку міокардиту. При хронічному перебігу захворювання відбувається потовщення стінок аортального клапана, і це викликає аортальний регургітації.

діагностика

Діагностується реактивний артрит суглобів на основі клініко-анамнестичних даних, які повинні включати наявність характерного суглобового синдрому, пов`язаного з інфекційним захворюванням. Варто знати, що інфекція не завжди достатньо проявляє себе, тому без лабораторних досліджень правильний діагноз поставити не завжди можливо. Для виявлення збудника, виявлення високих титрів антитіл до нього і ідентифікації тригерних інфекцій застосовується кілька дослідницьких методів.

1. Особливою важливістю користується імунологічний метод, який дозволяє виявити в епітеліальних клітинах антиген хламідій. Для цього лаборант бере зіскрібки з кон`юнктиви, уретри, потрібна синовіальна рідина, яка потрібна для прямого иммунофлюоресцентного аналізу. Дослідження сироватки крові дає можливість виявити наявність антитіл до бактерій кишкової групи.
2. Культуральний метод призначений для виділення самих хламідій.
3. Щоб виявити морфологічну структуру збудника, проводиться морфологічний метод. Виконують його за допомогою иммунофлюоресцентного аналізу і забарвлення різних препаратів.
4. Молекулярно-біологічний метод потрібно для виявлення ДНК-збудника. Матеріалом дослідження є кров і синовіальна рідина.
5. В останню чергу проводиться бактеріологічне дослідження калу і сечі.

Як показала практика, діагностика реактивних артритів пов`язана з труднощами, оскільки хвороба розвивається на тлі неважких урогенітальних і кишкових інфекцій, і до моменту повного розвитку артриту симптоми триггерной інфекції пропадають. Ще труднощі зв`язуються з поєднанням попередніх інфекційних процесів з різною локальностью.

Лікування традиційною медициною

Якщо реактивний артрит лікувати своєчасно, то вдасться уникнути важких наслідків. На сьогоднішній день медики використовують три види терапії, за допомогою яких вдається позбутися від захворювання.

• Етіотропне лікування асоціюється з хламідійною інфекцією. З огляду на те, що хламідії є внутрішньоклітинними паразитами, вибір антибактеріальних препаратів обмежується строго тими, які можуть накопичуватися внутрішньоклітинно. У список таких препаратів входять тетрациклін, макроліди і фторхінолони. Останні препарати і тетрациклін відрізняються токсичністю, тому при лікуванні дітей їх застосування обмежується, а перевага віддається більше макролідів.
• Що стосується лікування кишкових інфекцій, то якихось однозначних рекомендацій по антибактеріальній дії не існує. Для призначення антибіотиків досить бактеріологічного підтвердження кишкової інфекції. Зазвичай використовуються аміноглікозиди.
• Патогенетична терапія застосовується, коли монотерапія не робить потрібного ефекту і імунну відповідь стає неадекватним. Тому для затяжного хламидийного артриту доцільно використовувати репеленти, такі як ликопид, тактовно і полиоксидоний. Рекомендується застосовувати ці препарати разом з антибіотиками. Правда, використання імуномодуляторів при трансформації артритів в спондилоартрити протипоказано.

І остання - симптоматична терапія - має на увазі застосування потужних протизапальних засобів для лікування суглобового синдрому. У період загострення призначаються глюкокортикоїди, але їх застосування обмежується через внутрисуставного способу введення. При тяжкому перебігу захворювання з проявом ознак спондилоартрита застосовуються імуносупресивні препарати, такі як сульфасалазин і метотрексат.

Лікування народними методами

На додаток до консервативної терапії в якості вспомогалі лікування застосовуються засоби народної медицини у вигляді мазей і компресів.

• Хорошим ефектом володіє мазь з живокосту. Для цього потрібно змішати один стакан листя живокосту або його коренів зі склянкою олії. Суміш ставиться на повільний вогонь і вариться протягом півгодини. Після того як відвар буде готовий, його проціджують і вливають в нього повільно трохи вітаміну Е, масляної фракції і бджолиного воску, попередньо пропущеного через м`ясорубку. Така мазь наноситься на уражені суглоби і тримається добу.
• Добре знімає запалення суглобів кашка з хрону і чорної редьки. Для того щоб не отримати опік, проблемне місце спочатку змащують дитячим кремом, а потім вже наносять на нього кашку із зазначених рослин. Суміш зверху накривають шаром марлі, вати і плівкою, і тримається такий компрес протягом 2-3 годин. Можна рослини чергувати: один день прикладати редьку, а на іншій - хрін.

профілактика

Профілактика даного захворювання зводиться до досить простим вимогам:

• ведення статевого життя з одним партнером;
• обов`язкове дотримання правил особистої гігієни;
• використання презервативів, так як у багатьох випадках у дорослих людей захворювання викликається статевими інфекціями;
• відмова від харчування в громадських місцях, де нерідко їжа готується в антисанітарних умовах, що часто стає причиною розвитку реактивних артритів.

На жаль, синдром Рейтера важко піддається лікуванню, але при своєчасному виявленні хвороби та при правильній дії на неї одужання настає протягом 4-6 місяців. У 25% випадків захворювання повторюється і переростає в хронічне, що нерідко призводить до інвалідності.