Затишшя перед штормом або чого чекати від щитовидки?

У суєті повсякденних турбот і проблем люди часто забувають про необхідність стежити за своїм здоров`ям, розуміючи це лише тоді, коли на порозі виникає недружню особа хвороби. Щитовидна залоза - це той орган, який багато обділяють своєю увагою, але іноді навіть її нормальна робота - еутіероз - може бути лише маскою, під якою вміло ховається захворювання.

Еутіероз - що це?

Грецьким словом еутіероз медики позначають стан людського організму, коли кількість циркулюючих в системному кровотоці тиреоїдних гормонів, а також тиреотропина, повністю відповідає потребам тканин і органів. По суті своїй еутіероз щитовидної залози - це нормальний стан, але часто його використовують для того, щоб охарактеризувати патологію щитовидки, що не супроводжується зміною рівня її секреторної активності.

Еутіероз щитовидної залози змушує звернути на себе увагу тоді, коли пацієнта починає турбувати збільшення ЩЗ в розмірах. Розростання тиреоїдної тканини при еутіреоза може бути як дифузним, так і формувати вузловий зоб, найчастіше розміри ЩЗ при цьому знаходяться в межах 1-2 ступеня за класифікацією ВООЗ.

В чому причина?

По-перше, клінічний еутіероз супроводжує таке досить поширене в нашій країні стан як дефіцит йоду в споживаної їжі, що супроводжується розростанням тканини щитовидної залози не тільки дифузно, але часто і з освітою колоїдних кіст.
Наступний варіант, що вимагає ретельного контролю за показниками роботи щитовидки - це еутіероз при вагітності, так як гормональний шторм, що виникає в організмі жінки в положенні, змушує всі органи працювати по-іншому, а це, звичайно ж, відбивається і на ЩЗ. Вона може розростатися при вагітності, викликаючи деякий дискомфорт у жінки, але в більшості випадків ці зміни цілком виправдані потребами організму і в швидкості зникають після народження малюка. Однак при наявності несприятливих чинників (наприклад, радіаційне опромінення області шиї або наявні у близьких родичів захворювання ЩЗ) можливо, що через якийсь час після пологів потрібна додаткова консультація ендокринолога.
Також еутиреоїдний статус може бути стадією аутоімунного тиреоїдиту, причому його симптоми можуть не погіршуватися протягом багатьох років. Інший варіант, коли захворювання залози не тільки діагностовано, а й успішно піддається лікуванню препаратами, то лікар може встановити такий діагноз, як медикаментозний еутіероз.

Як еутіероз проявляється?

Якщо мова йде про еутіреоза при незміненій ЩЗ, то будь-які симптоми будуть відсутні, але ось в тому випадку, коли мова йде про еутиреоїдному дифузному або вузловому зобі, то прояви, хоч і досить мізерні, але мають місце бути.

Так як захворюваннями щитовидної залози набагато частіше страждають представниці прекрасної статі, то, мабуть, не дивно, що однією з найбільш частих скарг є косметичний дефект, пов`язаний зі зміною форми шиї через розростання тиреоїдної тканини. Зазвичай, коли збільшення ЩЗ не дуже помітно (1 ступінь), то до лікаря звертаються одиниці, тоді як при розвитку вузлового зоба або дифузних змін 2-3 ступеня хворі вже охочіше йдуть на прийом. Це пов`язано в тому числі і з тим, що збільшена щитовидка викликає здавлювання інших органів, а в результаті такі симптоми, як першіння в горлі, покашлювання, труднощі при ковтанні шматочків їжі і диханні (особливо в положенні лежачи на спині), а також можлива зміна тембру голосу.

Чи потрібно лікуватися?

У більшості випадків потрібно не лікування, а регулярне спостереження у лікаря-ендокринолога і періодичний контроль за функціональним станом щитовидної залози. Перевіряти рівні тиреоїдних гормонів і тиреотропіну в венозної крові потрібно не менше, ніж один раз в кожні півроку, а УЗД щитовидки - щорічно. Це ж правило стосується і хворих на тиреотоксикоз, медикаментозний еутіероз, наступаючий після курсу терапії тиреостатиками, також вимагає ретельного контролю. У ситуаціях, пов`язаних з недоотриманням щитовидкою йоду, який вкрай необхідний їй для синтезу гормонів, лікар-ендокринолог може призначити заповнення цього мікроелемента за допомогою лікарських засобів. У разі, якщо еутіероз досягнутий успішним лікуванням гіпотиреозу, то прийом замісної гормонотерапії не припиняється, але лікар може скоригувати дозування відповідно до стану пацієнта.