Пневмонія у дорослих

У тих випадках, коли інфекційно-запальний процес в дихальній системі поширюється на альвеоли і сполучну тканину легенів, виникає пневмонія (запалення легенів). При такому варіанті захворювання відбувається пропотеваніе в альвеоли рідкої частини крові і фібрину, що істотно обмежує дихальні можливості легких - у хворого неминуче розвиваються порушення газообміну. Крім того, в залежності від локалізації і площі запального вогнища можуть розвиватися явища інтоксикації, порушення згортання крові, погіршення прохідності бронхів (часто розвитку захворювання передує бронхіт) або причиною цього стає поява великої кількості мокроти в стадії вирішення захворювання.

Незважаючи на досить високий рівень розвитку сучасної медицини, захворювання займає у дорослих зовсім не почесне п`яте місце серед причин смертності. Саме тому своєчасній діагностиці та лікуванню пневмоній приділяється така велика значення.

Причини захворювання і можливі збудники

Доведено, що викликати захворювання може бути практично будь-який мікроорганізм, що входить до складу мікрофлори людського організму, причому останнім часом простежується стійка тенденція до збільшення кількості атипових пневмоній, причиною яких стають бактеріальні збудники, що знаходяться всередині клітини - хламідії, мікоплазми, легіонелли або віруси (грипу , парагрипу, риновіруси) та гриби. Серед бактеріальних збудників «типовий» пневмокок, який до широкого впровадження антибіотиків в практичну медицину виявлявся у 70% пацієнтів, сьогодні висівається лише у 10-15% хворих. У тих же випадках, коли лікар на підставі клінічної картини захворювання може запідозрити грибкову етіологію пневмонії, обстеження обов`язково має включати вивчення стану імунної системи - у пацієнтів  в переважній більшості випадків виявляють глибоке пригнічення імунітету (СНІД, вроджені імунодефіцити).

Крім того, доведено, що вплив провокуючих чинників в кілька разів збільшує ймовірність розвитку пневмонії. До них відносяться:

• шкідливі звички - зловживання алкоголем, Куріння
• травматичні ушкодження органів грудної клітини-
• важкі супутні  захворювання органів кровообігу, нирок-
• стреси і надмірні фізичні навантаження протягом тривалого часу-
• тривале вимушене положення - при інсультах, важких травмах, після оперативних вмешательств-
• призначення агресивної хіміотерапії при злоякісних новообразованіях-
• тривале використання штучної вентиляції легких-
• порушення нормального акту ковтання, що призводять до  розвитку аспіраційної пневмоніі-
• похилий вік хворого.

У легені збудник найчастіше потрапляє у вигляді зважених частинок аерозолю, а також з потоком крові або лімфи з інших інфекційних вогнищ в організмі. При ослабленні місцевого імунітету в тканини легенів збудник отримує можливість впровадження - виникає вогнище запалення, до якого активно спрямовуються клітини і рідка частина крові.

Симптоми і ознаки пневмонії

Прояви захворювання багато в чому залежать від збудника інфекційного процесу в легенях і обсягу ураження легеневої тканини. Проте, для всіх видів пневмонії характерні загальні симптоми, які в тій і чи іншою мірою виявляються у всіх пацієнтів. До них відносяться:

• ознаки загальної інтоксикації - слабкість, стомлюваність, головний біль, міалгії, озноб, різкий підйом температури-
• ознаки ураження власне органів дихання - кашель, який в перші дні хвороби залишається сухим, а потім стає вологим, біль в грудній клетке-
• ознаки респіраторних порушень - задишка, блідість, поява ціанозу носогубного трикутника.

У літніх пацієнтів симптоми ураження дихання і респіраторні розлади можуть маскуватися проявами вже наявних супутніх захворювань і на перший план виходять порушення загального самопочуття.

діагностика пневмонії

Для встановлення діагнозу пневмонії необхідно проведення опитування і ретельного обстеження соматичного статусу пацієнта, а також виконання лабораторних аналізів та інструментальних досліджень.

При огляді лікар може виявити відставання ураженої половини грудної клітки при диханні, вкорочення звуку при перкусії (вистукування) легких, але найхарактерніші зміни виявляються при аускультації органів дихання. На початкових стадіях вислуховується ослаблення нормального легеневого дихання, яке змінюється бронхіальним і вже на його тлі з`являється крепітація і різнокаліберні вологі хрипи.

Для підтвердження діагнозу необхідно виконання рентгенологічного дослідження легенів в двох проекціях -  на знімках, в залежності від стадії захворювання, виявляються збагачення легеневого малюнка, осередкові і інфільтративні зміни. З лабораторних досліджень найбільше значення приділяється результатами клінічного аналізу крові, сечі, біохімічних досліджень, в яких виявляються зміни, характерні для гострого запального процесу в організмі. За результатами мікроскопічного дослідження мокротиння або змиву бронхів, ПЛР або ІФА визначається збудник (або їх асоціація) - саме на підставі цього аналізу доцільно призначати антибактеріальні препарати для лікування.

види пневмонії

В основу класифікації сучасних пневмоній покладені дані про епідеміології, етіології (в залежності від збудника), механізму розвитку, поширенню поразки, перебігу захворювання та наявності ускладнень. Тому:

1.      Залежно від умов розвитку виділяють пневмонії:

• позалікарняних (амбулаторні) -
• внутрішньолікарняні (госпітальні)
• атипового теченія-
• виникають на тлі іммунодефіцітов-
• виникають на тлі виражених нейтропеній.

2.       Залежно від збудника пневмонії  можуть бути:

• бактеріальние-
• вірусние-
• мікоплазменние-
• грібковие-
• змішані.

3.       Залежно від патогенезу (механізму розвитку) розрізняють пневмонії:

• первинні, що виникають як самостійне захворювання органів дихання-
• вторинні, що виникають як ускладнення інших патологічних процесів-
• аспіраційні, що виникають на тлі порушення акту глотанія-
• послеопераціонние-
• посттравматіческіе-
• інфаркт-пневмонії, що виникають на тлі тромбозу або емболії дрібних гілок легеневої артерії.

4.       Залежно від поширеності процесу пневмонії можуть бути:

• односторонніе-
• двосторонні.

5.       Залежно від перебігу пневмонії виділяють:

• острие-
• підгострі (затяжні) -
• хронічні.

6.       Залежно від наявності ускладнень пневмонії ділять на:

• неосложненние-
• протікають з ускладненнями - абсцесом легкого, плевритом, ендокардитом, міокардитом, бактеріальним токсичним шоком.

7.       Залежно від переважаючого ураження пневмонії виділяють:

• паренхіматозні - часткові та крупозние-
• вогнищеві - дольковий і бронхопневмоніі-
• з переважним ураженням інтерстиціальної (сполучної) тканини легенів.

8.       За ступенем тяжкості  розрізняють пневмонії:

• легкого перебігу - захворювання протікає без вираженої інтоксикації, без респіраторних порушень і з мінімальними рентгенологічними ізмененіямі-
• середньої тяжкості - захворювання протікає на тлі помірно виражених проявів інтоксикації, з мінімальними респіраторними порушеннями і вираженою інфільтрацією за результатами рентгенологічного дослідження-
• тяжкого перебігу - у хворого виникає виражена інтоксикація, висока температура і порушення свідомості, важкі респіраторні порушення, велика інфільтрація на знімках легенів і ускладнення.

ускладнення пневмонії

Серед ускладнень, які можуть виникати при пневмонії, розрізняють  легеневі та позалегеневі ускладнення - від них багато в чому залежить перебіг, результат і можливий прогноз захворювання.

Найчастішими легеневими ускладненнями стають обструктивний синдром, гостра дихальна недостатність, абсцес і гангрена легкого, ексудативний плеврит.

Позалегеневими ускладненнями пневмонії є гостра серцево-легенева недостатність, міокардит, ендокардит, менінгоенцефаліт і менінгіт, сепсис і інфекційно-токсичний шок, психози.

Основні принципи лікування пневмонії

У переважній більшості випадків навіть при виникненні пневмонії необхідна госпіталізація пацієнта в стаціонар - відділення терапії або пульмонології.

У період гострих явищ необхідно дотримання постільного режиму, вживання теплого пиття, висококалорійне харчування, багате вітамінами. При необхідності можу т призначатися інгаляції кисню.

Обов`язковим компонентом лікування пневмонії стає призначення антибактеріальної терапії - Препарати підбирають в залежності від виду захворювання, характеру течії, стану пацієнта. Призначення, заміна, відміна або продовження терапії - прерогатива лікаря, при недотриманні цього правила ризик розвитку ускладнень збільшується в кілька разів.

При необхідності призначають дезінтоксикаційну терапію, імуностимулятори, муколітичні та відхаркувальні препарати, нестероїдні і стероїдні протизапальні засоби, антигістамінні речовини.

У періоді дозволу запалення режим хворого розширюють, призначають фізіотерапевтичні процедури, лікувальну фізкультуру.