Гіпергідроз: причини посиленого потовиділення, очевидні і неймовірні
Давайте спробуємо змоделювати ситуацію, з якої напевно стикався кожен чоловік, що страждає посиленим потовиділенням. Опускаємо деякі проміжні етапи і відразу опиняємося в комерційному чи просто благодійному медичній установі. Після дуже поверхневого огляду чоловік у білому халаті ставить діагноз гіпергідроз, причини називає «нез`ясованими» і пропонує простий план дорогої терапії. Але так чи так все просто, і чи дійсно мова йде про первинний гіпергідроз нез`ясованого генезу? Ось в цьому і постараємося розібратися.
Первинний гіпергідроз
Що таке первинний гіпергідроз? Причини, що викликають надмірне потовиділення, науці невідомі, етіологічних чинників, по крайней мере, значущих з медичної точки зору, просто не існує. Або вони не виявлені. Недостатнє обстеження пацієнта ніколи не заважало нашим докторам ставити в діагнозі слово «первинний», і неважливо, чи йде мова про гіпергідроз або іншому стані.
Заспокоїмо тих, хто вже почав складати судовий позов проти медичного закладу - у багатьох клінічних випадках (навіть в більшості випадків) таке формулювання виправдана на всі сто. Очевидних причин дійсно немає, а тому і лікувати, за великим рахунком, нічого. Тільки й залишається, що усунути патологічне потовиділення.
На підтвердження справедливості цих слів скажемо, що приблизно у 50% осіб, які страждають гіпергідрозом, виявляються родичі зі схожими клінічними проявами, особливо часто зустрічаються випадки прямого наслідування даного патологічного стану. У цьому випадку дійсно можна говорити про первинний гіпергідроз, інші формулювання тут абсолютно недоречні.
вторинний гіпергідроз
Але в будь-якому правилі будуть свої виключення, справедливо це твердження і по відношенню до гіпергідрозу. Не завжди надмірне потовиділення виникає на тлі повного благополуччя, часто воно є прямим наслідком інфекційних, ендокринних і соматичних захворювань. А раз так, нам слід ознайомитися з переліком патологічних станів, які доведеться виключати при діагнозі гіпергідроз.
Причини оного нерідко криються в патології ендокринної системи. Цукровий діабет, так само як і захворювання щитовидної залози, рідко залишаються непоміченими, бо вони виявляють себе іншими клінічними проявами. Більшість лікарів пам`ятають, що ці недуги можуть викликати посилене потовиділення, а ось про те, що гіпергідроз може бути проявом феохромоцитоми, пухлини, яка продукує гормони симпатоадреналової системи, багато хто забуває.
Туберкульоз - інфекційне захворювання, яке все асоціюють з ураженням легень. Це, звичайно, вірна асоціація, тільки от дуже часто ніяких скарг на дихальну систему (кашель, задишка etc.) людина не пред`являє, а турбує його лише підвищення температури до субфебрильних цифр (яке часто залишається непоміченим) і надмірна пітливість.
Вторинний гіпергідроз може бути проявом патології нирок (інтерстиціальний нефрит, уремія), ревматизму і артеріальної гіпертензії. Венозний гіпергідроз (потовиділення по ходу венозних судин) зустрічається при тромбофлебіті, генералізований - при раку легкого і при метастазах злоякісних новоутворень в область середостіння.
Енцефаліт, пухлина головного мозку, травми ЦНС, лімфоми, неврози і алкоголізм - кожен із перелічених станів може супроводжуватися гіпергідрозом. Інші прояви цих недуг можуть бути відсутніми або (частіше) залишатися непоміченими, що вимагає проведення всебічної диференціальної діагностики перш, ніж буде винесено висновок «первинний гіпергідроз».
Список ймовірних і неймовірних (але, не дивлячись на це цілком реальних) причин гіпергідрозу не обмежується названими нозологічними одиницями. Посилене потовиділення може мати місце при вродженому Дискератоз (синдром Цинссера-Коула-Енгмена) та інших спадкових захворюваннях шкіри. Причиною гіпергідрозу може бути сирингомієлія (ураження спинного мозку), яка часто дебютує в молодому віці, якраз тоді, коли лікарі так охоче ставлять безглуздий діагноз ВСД.
висновок
Правильна діагностика - це навіть не половина справи. Де-факто, це синонім успіху при лікуванні багатьох захворювань. Так, гіпергідроз дійсно найчастіше є первинним. Так, у багатьох випадках справжні причини вторинного гіпергідрозу настільки очевидні, що помилитися з діагнозом просто неможливо. Але завжди залишається незначний відсоток клінічних випадків, коли поверхнева діагностика стає першою ланкою в ланцюзі помилкових медичних рішень. Трапляється таке і при гіпергідрозі.
