Основні ознаки хронічного оофоріта

Ознаки хронічного оофориту, тобто запалення яєчників, є сигналом того, що потрібно звернутися до лікаря. Яєчники - парний орган статевої системи жінок. Вони фаллопиевой (маткової) трубою приєднані до матки і відповідають за своєчасне дозрівання самих яйцеклітин і нормальне вироблення гормонів, необхідних для жіночого організму. Тому запальний процес в яєчнику може негативно вплинути на здоров`я вагітної жінки, а в деяких випадках привести до розвитку безпліддя.

Причини появи захворювання

Ця недуга практично ніколи не виникає самостійно, тому що яєчники розташовуються таким чином, що в них первинна інфекція проникнути не в змозі. Найчастіша форма проникнення мікробів в яєчники - це їх просування по трубі матки. У таких випадках оофорит може бути присутнім разом з запальними процесами в маткових трубах (сальпінгіт), такий стан носить назву сальпінгоофорит. Іноді воно іменується запаленням придатків матки, або аднексітом.

Головними збудниками недуги є інфекції, які передаються статевим шляхом: гонококи, хламідії, трихомонади і т.д.

Дуже рідко оофорит виникає при передачі інфекцій яєчника від уражених областей шлунково-кишкового тракту, наприклад, з апендикса.

В цьому випадку переносниками інфекції можуть бути такі мікроорганізми, як стрептокок, кишкова паличка або стафілокок. В окремих випадках оофорит викликається поразкою всього організму збудниками вірусного характеру. У такий період захворювання особливо небезпечно тим, що може перешкодити жінці завагітніти. На виникнення захворювання впливають такі чинники:

1. Переохолодження організму жінки.
2. Різні хвороби сечової і статевої систем.
3. Поява осередків інфекції в тілі людини.
4. Різні ендокринні порушення в організмі жінки.
5. Алкоголізм та паління.

Компоненти тютюнового диму, проникаючи в тіло жінки, змінюють склад слизу, яка входить в цервикальную пробку. В результаті погіршуються захисні властивості і це дозволяє інфекції проходити з зовнішніх частин організму жінки до яєчників.

До цього ж ведуть нераціональне харчування, стресові ситуації, різні види перевтоми. Всі ці фактори порушують нормальну роботу імунної системи жінки. Появі захворювання сприяють безладні статеві зв`язки, які зазвичай відбуваються без використання контрацептивів.

Типи захворювання та опис ознак хронічного оофоріта

Фахівці виділяють кілька видів цієї недуги:

1. Гостра форма хвороби.
2. Хронічне ураження.
3. Підгострий тип.

Сам процес носить одно- або двосторонній характер. Гостра форма захворювання, як правило, проявляє себе раптово. Цей процес починається з болю внизу живота. Вони можуть переходити в пахову область, крижі, поперек. При цьому ускладнюється сечовипускання, яке може супроводжуватися больовим синдромом. У цей період можлива поява гнійних виділень з піхви. Основних симптомів хвороби можуть супроводжувати загальне нездужання, лихоманка, висока температура, болі в м`язах і суглобах.

Хронічний оофорит часто має прихований характер. Найчастіше він з`являється через неповне лікування гострої форми хвороби. Основною ознакою хронічного ураження є больовий синдром, який може тривати тривалий час. Больові відчуття при цьому притуплені і виникають при переохолодженнях, стресі, при статевих актах, перевтомі різного виду.

Найчастіше такі ознаки хронічної хвороби виявляють себе перед менструацією. При занедбаності цього типу оофоріта можуть виникнути порушення в менструальному циклі, так як яичником не виробляється естроген в потрібних кількостях.

Іноді хвороба протікає в такий невираженою формі, що її виявляють при огляді жінки в лікарні при скаргах хворий на безпліддя.

Діагностика різних видів оофоріта

Виявлення хвороби - порівняно складна задача, так як біль, яка вважається основним симптомом недуги, може мати місце і при інших хворобах черевної порожнини.

Якщо підозрюють оофорит, то зазвичай призначають обстеження у гінеколога. При цьому обов`язково досліджується мікрофлора піхви.

Застосування ультразвукової апаратури дозволяє виявити зміни, які виникли під впливом хронічної форми хвороби, а при гострому типі оофоріта це метод не дає потрібних результатів.

Основний метод обстеження при цьому захворюванні - лапароскопія, яка проводиться за допомогою ендоскопа. Це дозволяє виявити запальний процес в тканинах яєчників. Щоб з`ясувати ступінь ураження цих органів при хронічному оофорит, проводять ендоскопічне дослідження і складають овуляційний графік.

Лікування захворювання різними методами

Хронічну і гостру форми лікують різними методами. При другому типі хвороби лікарі призначають жінці курс терапії за допомогою протимікробних та противірусних препаратів. Для цього використовують антибіотики спільно з сульфаміламідамі. Призначаються протизапальні і знеболюючі препарати. Хвору рекомендується перевести на постільний режим. Вражений яєчник обкладають льодом. Це потрібно для зняття болю.

При зникненні симптомів гострої форми захворювання пацієнта відправляють на фізіотерапевтичні процедури: лазерну терапію, електрофорез, СВЧ, УВЧ та інші.

Гостру форму виліковують в стаціонарних умовах. Хронічне ураження лікують довго, якщо цього не зробити, то є небезпека, що яєчник перестане функціонувати. Під час лікувального процесу використовуються протимікробні препарати, при цьому враховується виявлена при діагностиці мікрофлора. Також застосовують стероїди для боротьби із запаленням.

Для боротьби з інфекцією і спайками робляться ін`єкції і елекрофорез. Для цього лікарі виписують розсмоктують засоби. Основним методом лікування хронічного оофоріта визнана фізіотерапія з подальшою бальнеотерапією.

Хвора повинна різко змінити весь спосіб життя і перейти на раціональне харчування, повністю кинути палити і пити, зайнятися фізичними вправами.

Різні ускладнення при хворобі

Ускладненням може стати розвиток гнійного процесу в органі. В результаті може наступити повна втрата яєчника, який перетворюється в кульки, наповнені гнійними виділеннями. Це призводить до хірургічної операції, так як може спричинити за собою розвиток перитоніту.

При хронічному перитоніті можуть виникнути рецидиви, які супроводжуються сальпингитом, що призводить до появи гнійної пухлини на матці та її придатках. Тут також потрібна хірургічна операція. При цьому видаляються яєчник, труби і матка. Найчастіше ускладнення проявляються у вигляді спайок, які порушують нормальну прохідність труб матки і ведуть до склерозу яєчників. З`являється фіброзна тканина.

 Так як яєчник - це залоза внутрішньої секреції, то при порушеннях його функцій у жінки з`являються порушення гормонального характеру, а це може привести до безпліддя.