Гіпертонічна хвороба 1 ступеня
Гіпертонія є найпоширенішим захворюванням серед усіх патологій серцево-судинної системи. При цьому в залежності від того, наскільки підвищений артеріальний тиск, виділяють три ступені цього стану. Гіпертонія 1 ступеня характеризується незначним відхиленням цифр артеріального тиску від норми (систолічний тиск становить 140-159 мм рт. Ст., А діастолічний - 90-99 мм рт.ст.).
причини
Гіпертонічна хвороба розвивається внаслідок різноманітних причин, які призводять до порушення в системі регуляції артеріального тиску (-ангіотензин-альдостеронової системи). Серед них розрізняють:
- патологію нирок, яка викликає затримку рідини в організмі і порушення виділення реніну;
- ендокринні захворювання, наприклад феохромоцитому (пухлина надниркових залоз), яка продукує гормони, що підвищують тиск і частоту серцевих скорочень.
Крім безпосередніх причин розвитку
- Інгібітори АПФ (енап, моноприл, престариум) впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему і нормалізують нейрогуморальну регуляцію тиску. У зв`язку з тим, що вони в основному виводяться через нирки, застосовувати їх при вираженій нирковій недостатності слід з обережністю.
- Бета-блокатори (егілок, Конкор) усувають вплив симпатичної нервової системи на гладкі клітини артерій. В результаті відбувається їх розслаблення і зниження периферичного опору. Так як вони одночасно зменшують роботу міокарда, при серцевій недостатності можна використовувати лише невеликі дози.
- Діуретики (фуросемід, гіпотіазид) сприяють виведенню зайвої рідини з організму, впливаючи на різні відділи фільтраційної системи нирок. У великих дозах ці препарати викликають електролітні порушення і сприяють розвитку аритмії.
- Антагоністи рецепторів ангіотензину (діован, Валз) мають механізм дії, подібний з інгібіторами АПФ. Це більш сучасна група препаратів, що володіє меншою кількістю побічних ефектів.
- Антагоністи імідазолінових рецепторів (Фізіотенс) - сучасна група ліків. Особливістю їх є те, що при тривалому прийомі не розвивається ослаблення ефекту і звикання, а при раптовому припиненні, тиск підвищується не сильно.
На початкових стадіях ж патологічного процесу лікування артеріальної гіпертензії доцільно починати з усунення всіх можливих факторів ризику:
- Необхідно відмовитися від шкідливих звичок (куріння, вживання алкоголю). При розвитку на цьому тлі неврозів, ефективної буває допомогу психотерапевта.
- Варто знизити вагу тіла, якщо індекс маси перевищує 25. Для цього потрібно дотримуватися спеціальної дієти і почати займатися в тренажерному залі. При цьому головне не перестаратися, так як строгі обмеження в їжі і високе фізичне навантаження можуть лише посилити гіпертензію.
- Необхідно також зменшити вживання жирів тваринного походження і солоної їжі. Дуже важливо, щоб раціон при цьому був різноманітний і повноцінний і містив у своєму складі достатню кількість електролітів (кальцій, калій, магній) і вітамінів.
Особливо це актуально для людей з високим спадковим ризиком розвитку захворювання.
Хірургічне лікування підвищеного тиску показано при наявності гормон-продукують пухлин. Наприклад, при новоутворенні надниркової залози (феохромоцитома) в обов`язковому порядку проводять його видалення.
Гіпертонічна хвороба першого ступеня - захворювання, яке може вражати пацієнтів в будь-якому віці. Небезпека цієї патології полягає в тому, що часто вона протікає безсимптомно, в зв`язку з чим, пацієнти звертаються до кардіолога лише при розвитку серйозних ускладнень. Крім медикаментозного лікування, при гіпертонії необхідно максимально знизити вплив факторів ризику. Якщо почати терапевтичні процедури на початкових стадіях захворювання, то прогноз щодо сприятливий.
